Отець Маркіян здійснив відважний мужній крок, вперше проголосивши проповідь українською мовою (1836 р.).
Видання першої на західноукраїнських землях книжки українською мовою "Русалка Дністрова" (1837 р.) пов'язане з іменами членів літературного гуртка "Руська трійця", до якого входили Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький. Власне ідейним натхненником та організатором гуртка був Маркіян Шашкевич.
Шашкевич був першим серед українських письменників, який заговорив про злуку східних і західних українських земель. Духовні зерна, посіяні Шашкевичем, дали щедрий урожай в Галичині, яка й тепер є осередком українства в Україні.
"На початку було Слово..." (Ів. 1:1)
З історією церкви Успення Пресвятої Богородиці у Львові пов'язана доля багатьох видатних особистостей. Насамперед, слід згадати Вселенського Царгородського патріярха Єремія, Антіохійського патріярха Йоакима, Еласонського митрополита Арсенія, митрополита Петра Могилу, першодрукаря Івана Федоровича, князів Острозьких та інших. В стінах Успенського храму відбулася також важлива історична подія - тут вперше після настирливого довготривалого ополячення священик виголосив промову українською мовою. Це був Маркіян Шашкевич, який мужньо і сміливо виступив на захист живої української мови.
Варто нагадати, що Галицька земля протягом чотирьох століть терпіла польсько-шляхетський гніт, а з 1772 року стала східною провінцією Австрії. Близько двох мільйонів українців Галичини ніколи не втрачали почуття єдности з Наддніпрянською Україною, як і сердечної симпатії до своїх братів. Проте навіть дрібні контакти між двома частинами одного народу було вкрай важко здійснювати через цензуру, заведену в Австрії 1776 року. Але ніколи не припинялись жваві торговельні зв'язки між двома сусідніми державами. Так, здавна по Дністрі сплавляли з Карпат дерево до Одеси. Тим шляхом вивозили і збіжжя. Возили на Велику Україну сіль, зокрема з Калуша. Саме тоді дрогобичани виміняли десь над Дніпром церкву св. Юрія (що без жодного цвяха) і привезли у своє місто, вона і зараз стоїть там як дорогоцінна пам'ятка старовини.
На Сході України появляються перші книги народною мовою, оживають наукові, культурні та інші контакти. Так, на початку лютого 1822 року приїжджає до Львова професор Харківського університету Петро Кеппен, щоб зібрати матеріяли про місцеві діялекти і визначити межі української мови в Галичині (в цьому йому допомагав ректор Львівського університету Модест Гриневецький). Гість відвідав також Броди та інші місця, зав'язав цікаві знайомства, розповів галичанам про І. Котляревського. Є відомості, що вже близько 1820 р. з'явилися в Галичині перші примірники "Енеїди" (можливо, були це рукописні копії).
Та це - тільки перші незначні промінці світла серед темних періодів в історії Галицького краю. І на цьому тлі з'являється визначна постать отця Маркіяна Шашкевича, людини, за словами Івана Франка, наскрізь симпатичної, щирої і простої, огрітої неложною любов'ю до рідного народу і непохитно певної своєї дороги...
За свідченням Якова Головацького, "Маркіян був чоловік середнього зросту, щуплий, але меткий, волосся ясно-русе, очі сині, тужнії, носик невеличкий, кінчастий, лице худощаве виражало якусь тугу і болість". Народився Маркіян Шашкевич 6 листопада 1811 р. у с. Підлисся (коло Золочева) на Львівщині в сім'ї священика. Маркіян виростав в родині, де спілкувалися польською мовою, а живу руську (українську) мову чув від сільських дітей. Після закінчення золочівської школи Маркіян навчався в гімназіях у Львові та Бережанах, а з 1829 р. - у Львівському університеті (на теології) та духовній семінарії. Але вже 21 лютого 1830 р. Маркіяна виключають з семінарії нібито за недисциплінованість. Це був тільки привід: ректорат, очевидно, хотів позбутись людини, яку недолюблював за горду незалежну вдачу. Виключення з семінарії було для майбутнього поета болючим ударом. Рідний батько відвернувся. Тільки дядько Захар Авдиковський гостинно відчинив вигнанцю двері. Все ж після багатьох уклінних прохань Шашкевич отримав-таки дозвіл на продовження університетських студій і був поновлений у семінарії з вересня 1834 року.
Перебуваючи майже три роки поза семінарськими мурами, Маркіян не марнував часу, а старанно вивчав церковнослов'янську мову, допомагав своєму дядькові, управителю шпиталю та притулку для бідних у діловодстві цієї установи та навчанні його дітей, а також виконував обов'язки писаря в канцелярії греко-католицької консисторії. Одночасно він уважно придивлявся до галицького життя, пізнавав людей, гартувалися його душевні сили. Тоді ж він почав енерґійно займатися самоосвітою: знайомився з античною історією і літературою, німецькою і польською літературною класикою, усною народною творчістю в бібліотеках університету й Оссолінських. Багато читав творів вчених і літераторів, що займалися мовою, літературою, старовиною й усною словесністю слов'янських народів. Він відкрив для себе "Енеїду" Котляревського, збірник українських народних пісень (з 1827 р.) Михайла Максимовича та твори інших східноукраїнських авторів. Поступово в нього зростало переконання, що й галицькі українці можуть і повинні мати свою літературу рідною мовою, виник задум утворити в Галичині народну українську літературу. Певний вплив на таке рішення мала і збірка польських і українських пісень, видана Вацлавом Залеським (1833) польською мовою з натяком на те, щоб галицькі українці долучилися до польської літератури та відмовилися від творення власної.
Маркіян зблизився з товаришами по навчанню в університеті й семінарії Яковом Головацьким й Іваном Вагилевичем, вони часто розмовляли по-українськи про літературу, рідну народність, історію, політику. За це їхні спольщені товариші назвали нерозлучних друзів "руською трійцею". Навколо них почала гуртуватися семінарська молодь. І кожен, хто вступав в гурток, обіцяв упродовж усього свого життя працювати на користь українського народу та його відродження. Гуртківці приймали слов'янські імена. А Маркіян задумав навіть вести альбом "Руська Зоря", куди кожен член гуртка вписував вірш чи гасло. Крім цього, Шашкевич почав збирати й записувати народні пісні, звичаї і обряди, вишукувати старі рукописи та інші пам'ятки сивої давнини, вивчав і досліджував рідну історію та мову, порівнював її зі слов'янськими мовами, залучав до цієї праці й інших гуртківців. Із часом М. Шашкевич став справжнім натхненником і лідером "Руської Трійці".
Таким чином, Маркіян Шашкевич зумів зорганізувати зусилля "Руської Трійці" на впровадження рідної мови серед руської інтеліґенції, для церковних проповідей; він виступив проти латинізації українського письменства, утвердив живу розмовну мову як основу літератури, став на захист національної своєрідности, високої громадянської місії української нації.
Літературна творчість Шашкевича має яскраво виражений романтичний характер. Поет дав прекрасні зразки глибоко пережитої релігійної лірики в "Русланових псальмах"; розвідки на історичну тематику "О запорожцях і їх Січі", "Наливайко", "Хмельницького обступлення Львова"; образи природи мають риси таємничости в творах "Погоня", "Сумрак вечерній", казці "Олена". Поетична творчість Шашкевича збагачена українським фольклором, зокрема, образами, мотивами, порівняннями, символікою та ритмікою народних пісень.
Невелика творча спадщина Маркіяна Шашкевича має чітко виражені національні мотиви, пропаґує любов до рідного краю. Увесь творчий доробок Шашкевича пронизує ідея духовного відродження української нації. Найщиріше виявляв себе поет, коли у хвилини внутрішнього піднесення горів вогнем своєї великої ідеї і у його блакитних очах світилася могутня сила духу, що викликало подив і захоплення. Активна, дієва, цілеспрямована громадянська позиція Шашкевича сприяла визріванню в його свідомості державницької ідеї, стосовно подальшого історичного розвитку українського народу, а саме - утворення самостійної незалежної соборної України. Таким чином державотворчі ідеї в Західній Україні в творчості Шашкевича виникають одночасно з такими ж ідеями в поезії Тараса Шевченка на Великій Україні. Ця обставина свідчить про спільність світоглядних позицій двох гілок українського народу, розділеного між імперіями.
Шашкевич перекладав українською мовою "Слово о полку Ігоревім", п'ять глав Євангелія від Матея, Євангеліє від Йоана, писав проповіді, зрозумілі селянину своєю сердечною простотою. Він був поетом з Божої ласки. До його кращих творів належать - Веснівка, Псальми, Побратимови. В них проявилася щирість душі, ніжність настрою, швидкість думки, велика сила почуття нашого поета.
Найбільший успіх принесла Маркіяну та його побратимам "Русалка Дністровая" - альманах, який був виданий у 1837 році в Будапешті (оминувши тутешню цензуру). Більшу частину книжки зайняла збірка українських народних пісень. На матеріялі однієї з народних пісень зі збірника "Русалка Дністровая" "Ой, дуброво, дубровонько!" Тарас Шевченко створив свою чудову поезію "Ой, діброво, темний гаю..."
Книга стала виявом новаторства "Руської Трійці" в різних ділянках національно-культурного життя українців Галичини, своєрідним маніфестом їх національного відродження. У ній звеличена визвольна боротьба українського народу, поетизовано народних героїв, подвиги козацтва, ствердження єдности галичан з усім українським народом. Все це й спричинило її заборону та конфіскацію майже всього накладу.
Ідеї та діяльність Шашкевича і членів "Руської Трійці" мали значний відгомін у Галичині і поза її межами, надихали інтеліґенцію на самовіддану працю на ниві українського національного відродження, окриляли творчість багатьох митців.
Нелегкою була подальша доля Маркіяна Шашкевича. В 1838 році він одружився з Юлією Крушинською, яку тодішня преса називала найвродливішою жінкою Галичини. В цьому ж році Шашкевич висвятився і розпочав свою душпастирську працю в с. Гумниська (нині Буського району, Львівської области). Понура глуха місцевість, навколо ліси і болота, хмари комарів, посеред села - корчма. У будинку, в якому він мешкав, не було підлоги, вікон, печі. Далі - Нестаничі (тепер Радехівський район). Село бідне, ґрунти неродючі. Там поет, за його власними словами, був позбавлений всяких, навіть найконечніших засобів до життя та гноблений крайнім убожеством і нуждою. І нарешті - Новосілки. У селах цих - повна ізоляція від середовища думки, культури, ідей. Згодом, прикутий хворобою до ліжка, поет повністю сліпне і помирає 7 червня 1843 року.
Про велику ідею життя Шашкевича висловився славної пам'яти Митрополит Андрей Шептицький 5 листопада 1911 р. на могилі поета з нагоди 100-літнього ювілею від дня народження: "Рідко кому дано довгі літа по смерти збирати довкола свого гробу представників цілого свого народу. Великі заслуги, великий талант, навіть великі діла на те не вистачать. І великих людей могили коротко після їх смерти присипав порох забуття, а цієї могили не забуде український нарід довгі століття, бо збирати його буде біля неї Велика Ідея, що перед роками була могучим товчком цілого нашого відродження, а сьогодні є для нас і на віки остане криницею цілющої води, що зрошує лани нашого церковного і народного життя і все відсвіжує зелені надії на будуче". Ясна всеукраїнська позиція Шашкевича, його всеукраїнська, соборницька національна свідомість чітко вимальовується в передмові до "Русалки Дністрової", де він згадує імена письменників Великої України - І. Котляревського, М. Максимовича, І. Срезневського, Г. Квітки-Основ'яненка, Є. Гребінки, П. Гулака-Артемовського. В поезії "Побратимові" читаємо про українську пісню: "Як в водах - Дніпрі / Змиєсь, прибереться, / Легеньким крильцем / На Дністер занесеться..."
Невеличка збірка українських народних пісень - "Русалка Дністровая" поряд з творами Шашкевича, Головацького, Вагилевича, які написані живою народною мовою, зробила перелом у житті західної гілки українського народу і вказала йому єдиноправильний шлях подальшого національного розвитку. Завдяки співдії двох однакових ідеологій великих синів українського народу - Тараса Шевченка і Маркіяна Шашкевича - зростала самооборонна сила українців Галичини.
Музикальність поетичного слова Шашкевича сприяла тому, що ряд композиторів звертався до його (слова) музичного втілення в різноманітних жанрах вокальної музики: солоспіви, вокальні ансамблі, жіночі, чоловічі і мішані хори, вокальні твори в супроводі симфонічного оркестру, а також інструментальні твори. Серед композиторів слід назвати Станіслава Людкевича, Віктора Матюка, Філарета Колессу, Миколу Колессу, Ісидора Воробкевича, Анатоля Вахнянина та інших. А на честь Маркіяна Шашкевича були створені хорові твори Я. Ярославенком, А. Кос-Анатольським, Р. Сов'яком.
Шашкевич - глибоко віруючий священик. Він мав тверде переконання в нерозривності понять Бог, Церква, народ і ближній. Ясність розуму, незвичайна відвага і безстрашність у поборюванні значних перешкод, віра у перемогу своєї справи запалювала вогонь в серцях його товаришів. Ми маємо завдячувати Шашкевичу, що тодішня українська священича верства не спольщилася і залишилася з власним народом. Шашкевич промовляв до людей щирим серцем, ніжністю милої, м'якої, чутливої і вразливої вдачі. Отець Маркіян знайшов правильний шлях розвитку української нації і спрямував туди Галицьку Україну. Цілу свою програму і працю Шашкевич подав у мистецькій формі. Його твір "Псальми Русланові" є дзеркалом душі Шашкевича, його національно-релігійного світогляду. В цьому творі поет розкрив свою світоглядну позицію. У всіх трьох псальмах Шашкевич проводить головну думку про потребу глибокої віри в Бога. Це тверде переконання дало міцні підвалини в стражденному житті нашого поета і допомогло йому не зламатися і перемогти тяжкі випробування долі. Без сильної віри він не зміг би виконати місії, яку поклав на нього Господь. "Писання Шашкевича робили дуже велике враження й були немов блискавка серед темної ночі. Він мав відвагу і дар висловити досить виразно, досить зрозуміло все те, що людей боліло, чого вони бажали й чого надіялися" (Іван Франко).
Отець Маркіян Шашкевич - талановитий поет, перекладач, патріот, людина високої культури та громадянської мужности - написав пророчі слова:
... Руська мати нас любила:
Чому ж мова єй немила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?
Ці поетичні рядки будили національну свідомість майже два століття тому назад і сьогодні звучать як докір нам. Чи не тому, що на двадцятому році незалежности України ми байдуже спостерігаємо, як українську мову витісняють, асимілюють, позбавляють нас права на україномовний інформаційний простір. Отже, ідея захисту рідної мови і, загалом, культури, якій присвятив своє страдницьке життя Шашкевич, є надзвичайно актуальною в наш час.
Віра в Бога, християнські засади, повна національна свідомість і позиція соборництва, велика любов до рідного народу, непохитна віра у його краще майбуття, подвижницька багатогранна праця на ниві духовного відродження української нації забезпечили першому подвижнику Галицького Відродження - отцю Маркіянові Шашкевичу вдячну пам'ять українців усіх наступних поколінь.
Оксана Захарчук
