Пересічні люди, тим більше ті, що стоять біля керма Держави, повинні розуміти, що пропаганда насилля - це сатанинська ідея. Державі потрібна моральність і дисципліна. Особливо державні мужі повинні це розуміти тепер, після сімдесяти років страждань у страшній диявольській імперії. З комунізмом прийшла епоха страшного насильства і не менш страшного п'янства. Бачимо, що
більшість наших громадян - це вже не є нормальні люди.
Тепер той культ сили привносять і пропагують спритні американські “добродії”, що ратують, неначе, за демократію, а властиве - за панування сатанізму. Мораль, що прийшла з-за кордону не є християнською.
Мені доводилось розмовляти про ту демократію, порнографічні та пропагуючі насильство й усе зло фільми з поважними, як здавалося, релігійними діячами. “А хто кого силує? Хто не хоче - хай не дивиться. А коли хто хоче - чого йому забороняти?”
Судіть самі, чи в тих словах можна знайти якийсь слід моралі або релігії? Чи християнська релігія може дозволити змішувати добро і зло, тобто йти на компроміс з дияволом? Саме в таких компромісах лежить уся трагедія людства. Це - плід “дерева пізнання добра і зла”. Видно що ці “духовні” є під впливом масонів - людей, які в ім'я добробуту і прогресу готові коритися дияволу, а це теж, що й сатанізм.
Ото ж культ сили. Його культивував князь поганин Святослав, але він повідомляв: “Іду на вас!”. Ми тепер чуємо засуд війни, вимоги культу пацифізму. Але це роблять люди, які вчора підтримували і досі не засудили більшовиків. А в нас не можна дати собі ради з кримінальним рекетирством.
В кого сили не стає - той стосує інтриги, підсилає аґентів. Цього всього вчаться старші, молодь, а навіть діти. Коли ще не мають сили, можуть свою силу проявити хитрістю, обманом, підступом. Он у кіно, в телевізії багато такого показують. Це легко зробити й не маючи сили.
Якщо не можеш сам - тайно організуй інших. Страхітливі під оглядом зловмисності акти знущання дітей над своїми однолітками, як порізання на кусочки свого недавнього друга, або замкнення в дерев'яному виходку і спалення товариша, та інші страшні випадки злоби дітей. Це - не від природи. Це - від виховання засобами кіно, нав'язаного Заходом. А все це плоди моральної безпринциповості, а, може, зловмисності тих, хто укладає телепрограми, як і начальства телевізії. Держава, що думає про своє майбутнє, повинна такі програми строго судити й карати. Інакше це праця, на диявола.
На жаль, маємо державу, що не думає про майбутнє.
Почнемо від такого, здавалося б, невинного захоплення, як гра у футбол, яка у найбільшій мірі замінила культуру, релігію, красу мистецтва і всякі вищі ідеї. Людина від культури духа перейшла до “культури ніг”. Викид емоцій маси людей дуже часто переходить у побоїща, руйнування, розбої, які доводять до тюрми. Бачачи натовпи людей, що є “заведеними” після такого змагання, готові до будь-якого насилля, розумієш - не від Бога це. А цим “зомбуванням” живе чи не більшість людей. Чи не по такому прикладу любителів копання м'яча, державні мужі, державні діячі копають громадян держави від їхніх прав?
Із Заходу привнесено в Україну горілку. Робили це польські пани-окупанти, а корчмами керували люди, із-між яких походили організатори та ідеологи комунізму. В Україні до того часу пили напитки із меду, винограду, ячменю та хмелю, а горілку привезли в Україну здебільшого євреї-корчмарі через Польшу із Заходу. Були це корчмарі, які обдирали людей з усього, що мали. Особливо - з честі та моралі. А більшовики навчили пити не чарками, а склянками (двісті грам) і пити щоденно. Так із Заходу “вибраний народ” приносив у наш край усю бісовщину під видом різних недуховних “захоплень”.
Культ “бізнесу” - також, безсумнівно, походить від диявола, від “мамони”. Здавалося б - бізнес - це культ праці та промислу. Нормально, що кожна людина повинна працювати. Чесна праця для утримання сім'ї, для громади - це добра справа. У добрій волі працювати є вже щось від духа, від кращої сторони людини, а на Заході заробляння грошей ставиться понад усе, це стало самоціллю. І у молодій українській державі українці, навчившись від всесвітніх здирників, привели до розвалу економіку України. Більшість “бізнесменів” робить свою роботу нечесними дорогами, ясно, що не по-християнськи, а коли збагатяться, - нечесними дорогами руйнують матеріально інших промисловців, а то й фізично нищать своїх конкурентів. Це все можна бачити в тих “західних” фільмах в українській телевізії, а телевізійні начальники немов нічого того не добачають, як ті західні “продуценти роблять з дурних хохлів кпини, показують, як багаті пани всіх обкручують довкруги своїх пальців, або підступно нищать. Це також сатанинська справа. Кабала й масонство - два брати-дияволи. І це наша телевізія пропагує. Люди, звикаючи до таких історій, стають самі дияволами, готові інших без докорів совісті зруйнувати, знищити, вбити. Все це - ідеї лукавого. Все це сатанинська пропаганда нищення духовності особи, та усієї “маси”. Залишаються тільки одиниці, які тим “європейським” чи американським сатанинським бізнесом бридяться і на такі фільми “спритнярів” не можуть дивитися.
Так наші “державники”, будучи досі сатаністами більшовицькими, тепер стають сатаністами масонськими. І як при таких “розумах” може піднятися народ і держава?
Тривожить також засилля на екрані відверто сатанинської містики, що формує у людей толерацію до різного роду магій. Чарування подається як звичайні речі, причому речі на благо, на захист людини. Магія ж не може бути білою чи чорною. Все чаклування від диявола, якою б метою чаклуни не прикривалися.
А вже найгірше, що принесли з недалекого Заходу і пропагують у нас, це - засилля “сексу”. Католицькі моралісти опрацювали особливо детально шосту ( в Біблії - це сьома, тому протестанти тут не брали участі) заповідь, яка звучить “Не чини перелюбу”. У Біблії ніяких пояснень не подається, бо тут природа сама вчить. Католицькі священики нежонаті, тому в більшості змушені жити подвійною мораллю. Вони цей окремий томик “моральної” праці, який існує немовби таємно, - так розповсюдили, що тема зацікавила усіх грішників і дала ім'я цьому гріхові - “секс”. Воно стало дуже модним словом, якого не соромляться навіть чотирнацятилітні дівчатка. Це стало, ніби, нормою.
До того ж ще Дарвін “знайшов” наукову істину про те, що людина походить від мавпи. Дійсно, мавпи також займаються “сексом” - вони тварини. І люди, наслідуючи мавп стали також відкрито втішатися цим і хизуватися. В українській телевізії, серед білого дня, для нестримних розпусників, незважаючи на їх же, та інших людських дітей, - показують, навчають, пропагують тваринячу поведінку людей, що дійсно близька до мавп. Ті люди, в сотеро гірше від біблійного Хама зневажають своїх батьків, самих себе як батьків, таїнство людського роду, і повним ходом повертають у джунглі, чи мавпячий цирк.
Таку “культуру” в Україні насаджують колишні комуністи, безбожні, безкультурні, хоч вважають себе високоосвіченими демократами. Тепер є вже багато таких псевдо-демократів сатаністів. Як це не дивно, такі керівники телевізії є ставлениками президента. Подібного роду демократи в місті Стрию навіть “підручник” такий видали. Видали приступніший, ніж “Де сексто прецепто” (про шосту заповідь).
Ті людоньки виховані на більшовицькій, “пролетарській” культурі, української культури не спромоглися пізнати, тому люблять пропагувати без розбору все західне. Відкрилися кордони, і вони, маючи право виїзжати, “на ходу” нахапалися чужого, зрештою - і того вони не розуміють, бо свого не знають. Так скоро вони стали “пів'європейцями”, й мають претензії до високих посад на полі культури.
Українська культура яскраво проявлялась у фольклорі. Знаючи фольклор - задумалися б хоч над змістом пісні з Катеринославщини, записаної Кошицем:
“Ой, у полі вітер віє, а трава половіє,
А козак дівчину так вірненько любить, що зайнять не посміє.
Ой, тим же він не займає, а що сватати має,
Ой, тим же він не голубить, а що вірненько любить.”
Цей хлопець із степового краю прагнув, щоб його діти - наслідники були законними, шлюбними дітьми. Щоб ніхто не сказав, що його діти - “байстрюки”, а його наречена - покритка.
В 1936 році відвідував я свого добродія, священика в Кавську біля Стрия. Як з приїзжим - селяни цікаві були дещо дізнатися, порозмовляти, може й мене збагнути. Один чоловік розказує: “Цього року в нас сталася велика біда, якої не було вже двадцять п'ять років: дівка завелася!”
Люди тоді ще були релігійними в Галичині, тим більше, що чули від емігрантів, що діється в Україні, що творять більшовики.
Тепер на всяких державних посадах сидять колишні комуністи. Вони ж і тоді “кимось були”. А до ділянок культури пнуться саме ті, що конкретно нічого не можуть робити, бо нічого не знають, а в ділянці культури можна фантазувати, імпровізувати, бо й начальство тут не компетентне.
У шістдесятих роках був випадок, що “спеціаліст” розвалив колгосп, тому його поставили директором музею в Дрогобичі, за принципом: “Не нужно знать, надо управлять”.
Тепер під керівництвом у культурі тих, “кто бил нікем” - українську культуру відсунули. Ніби не заборонили, але відсунули. По-перше не знають, по-друге не люблять, по-третє, якісь таємні дяді не хочуть її ні чути, а, тим більше, пропагувати, їм треба українців обезкультурити, провести деградацію, сатанізацію. А державним мужам - байдужа Україна. Важливе тільки те, що вони ще при владі.
“Ой, горе тій чайці, чаєчці небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі.”
Росія, щоб знищити козацтво, поробила знатних козаків поміщиками. Вони стали холуями, деградували. Тепер інші більшовицькі висуванці стали капіталістами, а свій пролетаріят задурюють неморальними передачами, а народ, як націю - руйнують.
Російськомовні більшовики підтримуютіь в Україні сталінську російську, сергіянську церкву, а українські більшовики створили ще одну більшовицьку, ніби вже й українську церкву. Про духовність вони не дбають, їм тільки б позбутися клопоту. А також мати в Церкві приятелів, які, з різних нагод, прийдуть з поклонами і орденами. Вдають, що дбають про безпеку держави. А для української держави найбільшою небезпекою є російська Церква. Вона підтримує лівих і пропагує єдинство з Російською Федерацією.
Не можу зрозумітии одної неконсеквентності у відповідях керівників телевізії. Кажуть, що мусять купувати дешеві фільми, бо на дорогі не мають грошей. Завдання телевізії, думаю, є будувати здорове суспільство, а не руйнувати до краю духовність народу. Якщо це так, то телевізійники й ті, хто їх ставить, - є першими й найгіршими ворогами народу. Зруйнували економіку і добивають духовність. Замість купувати дешеві фільми, які розкладають морально молодь і весь народ, - краще б договоритися з розумними і віруючими богословами, або, ще краще - з духовними людьми, а не з колишніми професорами “дослідження релігій”. Вони виступають за формою, а не за Христовим покликом. УАПЦ може таких надати, але платити за пів-години телепередачі тисячі доларів наша Церква не може, бо вона не є прибутковою організацією. Це можуть робити закордонні агітатори, які мають метою розвалювати, як і наша телевізія, духовність України. Хтось на це асигнує великі суми, але нехай би це йшло на іншій, скажімо прибутковій хвилі. Уряд України, в тому числі й телевізія, повинні дбати про духовне будування своїх громадян у своїй рідній, питоменній культурі, і своїй рідній Українській Автокефальній Православній Церкві. Такі лекції повинні бути живими, від серця, й повинні бути переконуючими, тобто - правдивими і розумними, не розрахованими на ефект.
Владні структури СРСР у двадцятих-тридцятих роках немилосердно знищили УАПЦ. Думаю, що всі ці страшні кати й судді сьогодні вже не живуть. Повинна б умерти і їх сатанинська ідея - знищення української культури взагалі. Ми не вимагаємо від теперішніх комуністів ніякого оправдання. Ми зуміємо оправдати самі своїх мучеників за Церкву й Україну, але для цього треба сучасних середників інформації, які в Україні є.
В ті роки 1917 - 1930, УАПЦ мала славних церковних композиторів, як Кирило Стеценко, Олександр Кошиць, Микола Леонтович, Яків Яциневич, Петро Козацький, Г.П. Гончаров та інші, їх частково співають у церквах, але їх твори варті того, щоб українці знали про них, щоб подивляли їх твори, щоб замість сучасних дешевих пісень естради з її склепаними “зірками” народ знав свою класику, яка є європейською.
Теперішні діячі культури є людьми, як виходить, не свідомими висоти українських композиторів, які працювали для Церкви, прославляли Найвищу Красу - Господа Бога, що наділив людей даром розуміння й творіння музики. Хіба ж атеїзм має далі брати верх в Україні? Хіба був тільки один Артем Ведель?
Може, слухаючи високомистецькі і високодуховні твори, не одна українська душа, українська людина, в якій ще живуть українські гени - відчує, що крім життя споживача, людина повинна бажати зв'язку з Найвищою Силою, Найвищою і Найчистішою Любов'ю, Найвищим Розумом, Джерелом Краси й Вічного, безсмертного життя.
Закликаємо всіх віруючих громадян України старатися про своє добре обличчя перед світом. Ми повинні бути собою, як українці, а меншини, в союзі з нами - берегти своє. Росіяни повинні врешті усвідомити собі, що Київська Русь - це Україна. Самі ж вони знають, що православна віра у кимерійців-скифів має свій початок від святого апостола Андрія, що Київ має дві тисячі й п'ятсот років історії. Що князь Кий у середині п'ятого сторіччя нової ери був християнином і часто бував на константинопільському дворі гостем. Що орда гунів перебила добру історію краю і залишила на наших землях хозарів, але в дев'ятому сторіччі був князь Аскольд і було хрещення киян у 860 році. Ото ж, історія Кимерії, Скифії, Руси - це окремі етапи історії київської, а не московської держави.
Громадянам України не потрібні ніякі підозрілі “ізми”: ні комунізм, ні соціалізм, ні плюралізм, ні сатанізм. Можливий тут тільки гуманний націоналізм, бо це від слова “нація”. Нація - це народ і держава. Двотисячолітній Ювілей Народження Христа наша земля й народ, до котрого ходив своїми ногами апостол Андрій, - повинен сприйняти поважно й відсвяткувати гідно, по-християнськи, а не з “модерними” сатанинськими ефектами. Телевізійники повинні зрозуміти, що їм належить працювати на культуру України, на її відродження, а не на вкорінювання чужих псевдокультур. Культура німецька для німців, італійська - для італійців, а для українців підходить тільки українська. Американська культура - це культура гібридна, а та, яку хочуть впровадити в нас - це хаос, “вавилон”, змішання язиків, безкультур'я. Бог покликав до життя різні народи, дав їм різні мови, і так, як створив різні підсоння з їх рослинністю, різні квіти в одному підсонні і різні культури у частинах світу : Азії, Африці та Європі. Американська давня культура загинула, а цей конгломерат, який існує - не вартий наслідування. Він може служити тільки прикладом факту, як можна загубити питомі культури.
Ото ж, розвиваймо свою культуру. Українську, Православну, але не московську.
вересень 1999 року Божого