Ієр. Василь Олевич, клірик кафедрального собору Покрови Богородиці м. Івано-Франківська, бакалавр богослів’я ВБА УАПЦ
Україна й український народ ведуть відлік своєї історії християнізації та церковного будівництва від апостола Андрія Первозваного з 33 року І ст., до цього маючи свою славну культуру, духовність, мову, писемність і героїчну історію державності Скіфії та перед Скіфією [1,ст.5]. Історія розвитку християнства в Україні від того часу до сьогодення описує нам багатьох достойних людей, які своїм трудом, молитвою, подвигом чи талантом довели свою жертовну любов до Бога, до українського народу загалом та України зокрема.
Період ХХ ст. не є винятком із цього соціокультурного процесу індентифікації українського суспільства в незалежній державі та незалежній Церкві. Лютнева революція 1917 року, поваливши царську самодержавну владу, збудила й сили національного відродження в Україні. Одночасно з прагненням державної самостійності прокинулось прагнення до церковної незалежності. По єпархіях України проходили собори, у яких вперше брали участь і миряни. На них лунала українська мова, висловлювались вимоги духовного відродження Православної Церкви в Україні, її розмосковлення та відокремлення від Церкви-поневолювача [2, ст. 69].
Історія боротьби за автокефалію Православної Церкви в Україні і спроби створення Української національної Церкви у ХХ столітті сповнені складних протиріч і певного трагізму. Питання канонічності усіх утворених впродовж ХХ століття церков за назвою «УАПЦ» викликають стійке заперечення з боку Російської Православної Церкви і унеможливлюють будь-яку спробу діалогу. Коріння цієї проблеми дуже глибоке й має в основі події церковно-визвольних змагань 1920-х рр. Сучасними українськими істориками вже багато зроблено для вивчення тих подій, опрацьовано частину документів [3, ст. 5].
Повертаючись до особистостей, які стали фундаментом прагнення українського народу мати свою незалежну Церкву, згадуємо провідників відроджень УАПЦ: митрополита Василя Липківського, митрополита Полікарпа Сікорського та багатьох інших єпископів та священиків УАПЦ, що загинули смертю мучеників у в’язницях та таборах або виїхали за терени України, рятуючись від погибелі. Вагомий внесок у творення незалежної Церкви кінця ХХ ст. та третє відродження УАПЦ принесли патріархи Мстислав Скрипник та Димирій Ярема. Останній, будучи ще священиком парафії Петра і Павла у Львові 19 серпня 1989 року, соборноправно, разом із парафіянами проголосив про свій вихід із підпорядкування Російської Православної Церкви і приєднання до Київського Ініціативного Комітету Відродження УАПЦ. Таким чином, церква свв. Апостолів Петра і Павла у Львові стає першим діючим осередком УАПЦ в Україні, а день 19 серпня 1989 року - днем третього реального відродження УАПЦ в Україні [4, ст.48].
Патріарх Димитрій був, поза сумнівом, непересічною та надзвичайно освіченою особою в релігійному середовищі України. Він крізь усе життя проніс щиру віру в Бога з глибини його серця й душі. Тож основною його місією було робити людей справжніми Людьми [5]. Ця місія чітко проявляється у пастирських посланнях до молоді, саме на межі тисячоліть та перед викликами ХХІ ст. У своїх зверненнях до молоді патріарх Димитрій неначе підкреслює слова книги Приповістей: «Окраса молодості їхня сила, а пишність старих сивина» (Приповісті 20:29).
Провівши аналіз об’єкту дослідження – «Пастирських послань до молоді», виділимо та узагальнимо декілька аспектів:
Догматичний аспект послань проявляється в систематизованому викладі положень Символу Віри. «Вірую в Єдиного Бога». Коли міркуємо про Бога як про Найвищу Силу, то само собою зрозуміло, що Найвищий Розум чи Найвища Сила може бути тільки одна, а коли той Розум і тую Силу називаємо Богом, то Бог може бути тільки Один. Якщо хто уявляє більше богів, то це вже не боги, а якісь побічні сили, які або співдіють з Богом, або діють проти Бога. Розміркуймо: якщо Бог є нематеріальне Єство, то як люди можуть бачити Його? Бачили Його Сина, який був людиною. Христос говорив: "Хто бачив Мене, той бачив Отця"; "Я - в Отці, а Отець -у Мені"; "Я й Отець - ми Одне" (Ів. 14:9,11;10:30) [6].
Еклезіологічний аспект описує Церкву, її сутність та устрій. На жаль, чимало людей розуміє Церкву як інституцію видовищну, яка для простого народу замінює театр. Інші думають, що це організація прибуткова, де легко зібрати великі суми грошей і жити собі безжурно. Люди розчаровуються й покидають церкву, а ділки, що мають протекцію у влади, далі собі гастролюють. Біда в тому, що ідеологи атеїзму довели Церкву до такого стану, що священики в переважній більшості тепер не духовні провідники, а ремісники, виконавці обрядів. У духовних школах не вчили, крім теології, треб та обрядів, нічого, що розвивало б світогляд цих молодих людей. Від таких Церква мусить звільнитися. Нове суспільство й нову Церкву треба будувати, підтримуючи тих, що щиро працюють для добра народу й Церкви. Коли Церква стане на висоту, вийде на висоту й держава. Хто хоче знайти свою дорогу до Бога - шукайте добрих священиків як духовних отців, а не різновірних проповідників, бо вони вас до наших святинь і вартостей не приведуть. Хай Бог наверне стопи ваші на правильну дорогу [7].
Онтологічний аспект, аспект у якому з'ясовуються фундаментальні проблеми існування. У патріарха Димитрія ДОРОГА - це знання про Бога, віра в Бога, добра діяльність людини з поміччю віри. ПРАВДА - що Бог створив світ для людей і прагне врятувати грішників. ЖИТТЯ – Бог-Син як Творча Сила створив світ і людину і прийшов у світ, щоб відновити духовне, вічне життя. "Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула Його" (Ів. 1:3-5) [8].
Гносеологічний аспект - процес вироблення дійсних знань у молоді щодо віри, Церкви, буття. З Єдиним Богом людина мусить шукати свого особистого стосунку, бо, хочемо того чи ні, ми є залежні від Бога через створення. Отож несвідомий зв'язок існує. Але зв'язок має бути двобічний (слово "релігія", власне, й походить від латинського religare - "зв'язувати"). У нас стосунки з Богом більше називають "вірою", тобто довір'ям до Бога, бо ж ми не бачимо Бога, а приймаємо Його вірою. Віра засновується на конкретних свідченнях: свідченнях Самого Христа, свідченнях апостолів, які бачили Христа воскреслого. У Старому Заповіті народ вірив Божому пророкові Мойсеєві, який мав розмови з Богом, бачив незвичайні явища, які супроводжували дії Мойсея. Христос потвердив вартість віри словами: "Блаженні, що не бачили й увірували" (Ів. 20:29) [9].
Державотворчий аспект. У час побудови своєї Української держави кожен має думати і про свою особистість, і про своє місце в державі. Ми мусимо зрозуміти, що Бог не дарував би людині стільки різних талантів для особистої гордості, бо гордість - це справа диявола. Створивши людей, Бог промовляв до них: "Плодіться, і розмножуйтеся, і наповняйте землю, і оволодійте нею"(Буття 1,28). "Оволодійте нею"- це величне й почесне Боже веління людям. Ми отримали свою державу і свою землю від Бога, і ті слова "оволодійте нею" стосуються також усіх українців, а особливо, молодих, енергійних людей, перед якими тільки простелилося життя. Тепер немає в нас родових царевичів, князів, принців чи гетьманичів. "Кожен може стать Богданом, як настане слушний час". Уже з'явилися окремі інститути для майбутніх державних діячів, але пам'ятаймо Христові слова: "Багато покликаних, та вибраних мало", тобто мало таких, які усім своїм єством відгукнуться на потреби свого народу. Будьмо "обранцями народу" не після агітацїї, а після особистих заслуг, видимих людям. І Богові [10].
Військовий аспект послань до молоді на фоні неоголошеної війни на Сході України звучить надзвичайно актуально. Щоб Україна існувала як держава - мусить мати достатньо сильну армію, а вояки мусять знати свою справу. Інакше - доведеться годувати й утримувати армію сусідів. Треба боронити свою землю перед ворожим зазіханням. У рідному війську треба з честю служити українським хлопцям. У деяких державах навіть дівчата служать в армії. Треба служити й молитися, щоб Бог охоронив нас від вимушеного вживання зброї у війні. А що досі робить в Україні московська Церква?- Боронить ідею імперії, і то навіть атеїстичної, і охоче робить це під червоними прапорами. Нам хочуть нав'язати ідею тієї "Святої Руси", яку ми давно знаємо з найгіршого боку. Насправді ж нам треба в мирний час провадити свій народ власною дорогою до святості [11].
Реформаторський аспект. Тепер, коли Церква в Україні відновлюється на руїнах атеїстичної держави, потрібно обережно й розумно дещо реформувати. Однак подібна справа має вершитися у згоді, за молитвами святих, під опікою Святого Духа. Католики дещо зробили, спростили. Православна ж Церква далі має в своїх обрядах певні перевантаження. Хоча коли йдеться про істоту Церкви, саме Православна Церква найбільше затримала в собі первісну основу літургійного життя. І це є дуже важливо. Церква живе містично, і Таїнства не змінились через церковну звичку [12].
Вище зазначені аспекти свідчать про те, що патріарх Димитрій писав, освітлюючи найактуальніші теми зацікавлень молодої людини, у той же час передбачаючи виклики перед молоддю у ХХІ ст. Висвітлені аспекти є типовими для будь-якого покоління, від часів місії Андрія Первозваного до сьогодення Української держави, що об’єднує різні покоління крізь віхи історі, не змінюючи парадигми світобудови, світосприйняття, державотворення та, що основне, віри.
Це дослідження несе суб’єктивний характер та не є завершеним, адже кількість визначених аспектів може збільшуватись відносно об’єкта дослідження, праць такої багатогранної особи патріарха УАПЦ Димитрія (Яреми). Таким чином, можна виділити та описати соціокультурний аспект, музичний, архітектурний та інші. Саме ця справа тих молодих людей, пастирів та мирян, для кого і написані пастирські звернення. Бо коли « обсервуємо чесних і працьовитих молодих людей - бачимо святих». Патріарх Димитрій.Звернення до української молоді. Лист 1 [13].
Список літератури:
1. Єпископ Віктор Бедь. Коротка хронологія апостольського походження та розвитку Української Автокефальної Православної Церкви (до 95-річчя Соборного підтвердження відродження УАПЦ). – Ужгород: Видавничий відділ КаУ, 2016. – 28 с. [Електронний ресурс] / Єпископ Віктор Бедь – Режим доступу: http://www.kau.com.ua/novini/vidannya/625-korotka-khronologiya-apostolskogo-pokhodzhennya-ta-rozvitku-ukrajinskoji-avtokefalnoji-pravoslavnoji-tserkvi-do-95-richchya-sobornogo-pidtverdzhennya-vidrodzhennya-uapts.html
2. Воронин О. Історичний шлях УАПЦ – Кенсінгтон, США: Видавництво «Воскресіння», 1992.- 134с.
3. Іван Теодорович Архієпископ У.А.П.Ц. в Америці й Канаді. – К.: Видавництво «Архангельський глас», 2009.-199. [Електронний ресурс] / Іван Теодорович – Режим доступу:
http://shron.chtyvo.org.ua/Teodorovych_Ivan/Blahodatnist_iierarkhii_UAPTs.pdf
4. Кавчак Микола, прот. Канонічне життя Української Автокефальної Православної Церкви в Україні протягом 1989-1999 рр. І шлях цого виправлення// Діяння Помісного Собору УАПЦ (Київ,14-15 вересня 2000р.). – К., 2000. – 48. [Електронний ресурс] / Кавчак Микола - Режим доступу: http://risu.org.ua/ua/index/resourses/church_doc/uaoc_doc/34062/
5. Димитрій Ярема: Батько і Патріарх. Інтерв’ю Віри Маркович. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://velychlviv.com/dymytrij-yarema-batko-i-patriarh/
6. Патріярх Димитрій. Звернення до української молоді. Лист 6. [Електронний ресурс] - Режим доступу:
http://www.stavropigia.org.ua/index.php?id=27
7. Патріярх Димитрій. Звернення до української молоді. Лист 3. [Електронний ресурс] - Режим доступу:
8. Патріярх Димитрій. Звернення до української молоді. Лист 6. [Електронний ресурс] - Режим доступу:
http://www.stavropigia.org.ua/index.php?id=27
9. Патріярх Димитрій. Звернення до української молоді. Лист 6. [Електронний ресурс] - Режим доступу:
http://www.stavropigia.org.ua/index.php?id=27
10. Патріярх Димитрій. Звернення до української молоді. Лист 4. [Електронний ресурс] - Режим доступу:
11. Патріярх Димитрій. Звернення до української молоді. Лист 5. [Електронний ресурс] - Режим доступу:
http://www.stavropigia.org.ua/index.php?id=27
12. Патріярх Димитрій. Звернення до української молоді. Лист 7. [Електронний ресурс] - Режим доступу:
http://www.stavropigia.org.ua/index.php?id=27
13. Патріярх Димитрій. Звернення до української молоді. Лист 1. [Електронний ресурс] - Режим доступу:
14. Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. Українське Біблійне Товариство,-2003р.
