На 82 році життя не стало Валерії Андрієвської, українського психолінгвіста, дослідниці вміння вивчати іноземні мови й дружини славетного літературного критика, прихильника УАПЦ, головного редактора часопису «Наша віра» й Друга нашого Братства Євгена Сверстюка.
Валерія Андрієвська була уродженкою містечка Лебедин на Сумщині, закінчила романо-германське відділення філологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
У галузі, в якій працювала, написала понад 190 праць. Очолювала Лабораторію науково-психологічної інформації Інституту психології імені Костюка, видала Психологічний довідник учителя.
Після смерті чоловіка, Євгена Сверстюка, багато часу присвячувала увіковічненню його пам’яті. У 2019 році вийшов тритомник «Євген Сверстюк – Валерія Андрієвська. Листування». У книзі видавництва «Дух і Літера» презентовано їхню переписку 1973-1983 років, коли Євген перебував у концентраційних таборах, згодом на засланні. Якраз із листів Валерії він дізнавався про те, як за той час змінювалося життя у Києві.
"Листування, до якого вона була причетна, актуалізує проблему дружин дисидентів, - розповідає "Еспресо" упорядник тритомника Олексій Сінченко. - У цих жінок не був такий героїчний чин, вони не сиділи в тюрьмах, але вся доля чоловіків впливала на їхнє життя. Тому що це постійні переслідування КДБ, постійні провокації, це постійні осуди колег на роботі.
Валерія Андрієвська все це пережила з гідністю. Мене дивує що сучасні феміністки фактично не цікавляться такими долями як: дружина Стуса, дружина Сверстюка. Це унікальний симбіоз особистості, яка не втрачала себе… Багато хто з дисидентів каже, що вони вижили завдяки своїм дружинам".
Фото Україна молода, з допису у Фейсбук Мирослави Барчук і видавництва Дух і Літера
