Великоднє послання Варфоломія, Милістю Божою Архієпископа Константинопольського, Нового Риму і Вселенського Патріарха
+ В А Р Ф О Л О М І Й
МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП
КОНСТАНТИНОПОЛЯ–НОВОГО РИМУ
І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
ВСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ БЛАГОДАТЬ, МИР І МИЛІСТЬ
ВІД ХРИСТА, ЩО ВОСКРЕС У СЛАВІ
* * *
Всечесні брати та возлюблені чада у Господі!
Ми пройшли в пості й молитві шлях Святої і Великої Чотиридесятниці, досягли спасительних страстей Христа Бога, і сьогодні стаємо причасниками радості Його світлого Воскресіння.
Досвід Воскресіння є осердям православної ідентичності. Ми святкуємо Воскресіння Господнє не тільки під час Пасхи і у великодні дні, але щонеділі і на кожній Божественній Літургії, яка є завжди найсвітліше торжество. Християнське життя у всіх його аспектах — як в богослужінні, так і в нашому житті, свідоцтві у світі — несе дух воскресіння, в ньому б'ється пульс перемоги воскреслого Христа над смертю і сподівання Його вічного Царства.
Людина не в змозі впоратися зі страхом і неминучістю смерті, перед обличчям якої вона стоїть протягом усього життя, не тільки в його кінці. Відчуття, що життя — це лише «шлях до смерті», абсолютно неминучої — не веде до розвитку людяності або поглиблення почуття відповідальності, турботи про сьогодення і майбутнє. Навпаки, людина замикається і відмежовується від стихії життя, поринає в цинізм, нігілізм і відчай, під виглядом самореалізації — у вседозволеність і безрадісний евдемонізм: «давайте їсти й пити, бо завтра ми помремо».
Ні наука, ні громадська і політична діяльність, ні економічний прогрес і процвітання — не можуть забезпечити вихід із цього глухого кута. Будь-яке людське творіння несе на собі відбиток смерті і не дає порятунку, тому що воно саме потребує спасіння. Жага вічності не може бути втамована ні мирськими благами, ні задоволена продовженням життя, ні обіцянкою фальшивого раю.
Православ'я пропонує сучасній людині-раціоналісту Істину рятівного благовістя про Воскресіння. Для нас, православних, Пасха не просто спогад про Воскресіння Господнє — це досвід нашого відродження у Воскреслому Христі, передчуття і впевненості в есхатологічному виконанні божественного Задуму.
Віруючий знає, що повнота життя є дар божественної благодаті. У Христі наше життя преображається, перетворюється на шлях до обоження. Для святого Павла християни відрізняються від «інших, які не мають надії» (пор. 1 Фес. 4, 13) тим, що уповають на Христа, Який є «наше життя і воскресіння наше», «Перший і Останній і Живий» (Одкр. 1, 17-18).
Спасительна присутність Христа у нашому житті нерозривно пов'язана з християнським буттям, яке функціонує та реалізується як творча і перетворююча сила у світі. Зовсім не випадково віруючі були покликані стати «співпрацівниками Божими» (пор. 1 Кор. 3, 9), задовго до того, як сучасна цивілізація стала сприймати і культивувати людину як «діяча історії». Стверджувати, що православ'я інтровертне, поза світом і байдуже до історії та цивілізації, — значить зовсім не розуміти православну самосвідомість, а також соціальну і благодійну діяльність Церкви.
Священні брати та улюблені чада!
Пасха є не просто найбільше свято і торжество Православної Церкви. У Воскресінні — вся наша віра, все наше церковне життя, вся культура православ'я: в ньому — невичерпне джерело, з якого випливає і живиться весь есхатологічний настрій нашого православного життя і свідоцтва.
У Воскресінні та з Воскресіння ми, віруючі, пізнаємо наше вічне призначення, розкриваємо для себе зміст і орієнтири нашої місії у світі, знаходимо сенс і істину нашої свободи. Той, Хто зійшов до глибин землі, Хто зруйнував ворота пекла і знищив владу смерті, [Господь] повстав із Гробу як Спаситель людини і всього створіння.
Саме цей дар свободи і покликана людина вільно прийняти, долучившись до «громади обоження» — тобто Церкви, — основи, шлях та призначення якої і є свобода. Дарована Христом, вона, свобода, сприймається і виражається як те, «щоб ми в любові були правдомовні» (пор. Еф. 4, 15), в акті спілкування і солідарності. «До свободи ви покликанi, брат¬тя, тiльки щоб свобода ваша не стала приводом для догоджання плотi, але любов’ю служiть один одному» (Гал. 5, 13). У Церкві «ми живемо образом Воскресіння», являючи наперед «загальне воскресіння» в невечірньому дні Царства.
З цими думками, чистим серцем, прославляючи Воскреслого Господа і Бога, «Того, Хто осяяв всіх життям», Який «з нами» і «за нас», обіцяв бути з нами до кінця віку, і виголошуючи найрадісніше пасхальне привітання «Христос Воскрес!», ми молимося Творцеві, Подателю всіх благ і Визволителю світу, щоб Він осяяв усе наше життя світлом Свого спасительного для всіх Воскресіння і подав усім повноту радості й спасительні для всіх дари. Нехай буде прославлене і благословенне всесвяте і пренебесне Ім'я Його.
Фанар, Свята Пасха 2019 р.
+ Варфоломій Константинопольський,
Палкий молитвенник перед Христом Воскреслим за всіх вас.
