прот. Михайло Кравчик: "Бог не в силі, а в правді"!


Газета "Успенська Вежа", № 5/2022

Борітеся – поборете, вам Бог помагає!
За вас правда, за вас сила і воля святая!   
                                       Т.Г. Шевченко.

При творінні людини Бог дарував людству свобідну волю, тому бажання бути вільними закладене в нас самим Творцем. Окрема людина втрачає волю і потрапляє в духовне рабство, коли, бажаючи позбутись залежності від Закону Божого, впадає в залежність від гріха. Через покаяння і повернення до виконання Божих Заповідей грішник знову стає вільним.

Народ же втрачає державний суверенітет, коли нехтує духовною незалежністю, піддається аморальності і втрачає духовні орієнтири. Але якщо народ хоча б частково зберігає та плекає свою автентичну духовність, то втрата політичного суверенітету йому не страшна, бо так як наявність хоча б десятьох праведників рятує всю громаду (Бут.18:32), так і осередок збереженого національного духовного простору допоможе народу відродитись.

Сучасне покоління українців після розпаду Імперії зла проходить шлях від політичного і духовного поневолення до утвердження держави,  фундаментом якої є загальнолюдські цінності. Наріжними каменями в розбудові держави можна вважати відновлення Незалежності України і об’єднання православних українців у Помісній Церкві. Попри те, треба прикласти ще багато зусиль, аби подібно до старозавітного Божого народу позбутись рабської свідомості і відчути себе дітьми Божими.

Коли іудеї повертались із єгипетського рабства, амаликитяни вступили з ними в бій. В цей час Мойсей, Аарон і Хур вийшли на верхів'я гори, щоб бачити поле бою і молитись про успіх ізраїльського війська. «І сталося, коли Мойсей підіймав свої руки, то перемагав Ізраїль, а коли руки його опускались, то перемагав Амалик» (Вих.17:11). Коли Мойсей втомився, Аарон та Хур підтримували його руки аж до заходу сонця, і ворог почав утікати. Підтримуючи руки Мойсея, Аарон та Хур показали цим народові, що їхній обов'язок - підтримувати проводарів молитвою та боротьбою. Учинок Мойсея також вказував на те, що Бог тримає долю ізраїльтян у Своїх руках і доки вони покладатимуться на Нього, Він воюватиме за них і підкорятиме їхніх ворогів. Але коли вони перестануть надіятись на Нього і покладатимуться на власну силу, тоді стануть слабшими навіть за тих, хто не знає Бога, і вороги подолають їх.

Повчальним в цій історії є і те, що ізраїльтяни нічим не загрожували амаликитянам і не завдали їм жодної шкоди. Їхня агресія була безпідставною. Знищенням Божого народу вони прагнули показати всім свою ненависть до Бога, виявити відкритий непослух і свою злу силу. Амаликитяни здавна були запеклими грішниками, а їхні злочини волали до Бога про помсту, однак Його милість все ще кликала їх до покаяння. Однак, здійснивши напад на втомлених, беззахисних ізраїльтян, амаликитяни підписали цим вирок собі (Втор. 25:18-19).

Сучасні події мимоволі заставляють нас провести певні аналогії між старозавітною подією і сьогоденням. Бог завжди піклується про найслабших Своїх дітей. Жодна жорстокість або насильство не залишаються непоміченими Небом. Божа рука, як щит, простягається над усіма, хто любить і боїться Його. Ті, хто діє за намовою диявола, нехай остерігаються цієї руки, бо вона тримає меч правосуддя. «ВСІ, хто візьме меча, - від меча і загинуть» (Матв. 26:52). Звернімо увагу, що Спаситель наголошує – ВСІ,  маючи на увазі всіх без винятку, хто проявляє агресію.

У Софійському соборі  в Києві є мозаїчний образ Божої Матері Оранти, яка безнастанно молиться за нас із піднесеними руками, як Мойсей молився за свій народ. Цю ікону ще називають «Непорушною стіною», на знак того, що при всіх руйнуваннях собору святої Софії частина муру вівтаря із зображенням Оранти залишалася непорушною. Народний переказ стверджує, що як Києву, так і народу, для якого він є столицею, не загрожує ніяка серйозна небезпека до того часу, поки з-під куполу Софійського собору благословлятиме місто зображена там Оранта-Заступниця.

Проте божественна сила повинна поєднуватися з людськими зусиллями. Мойсей знав: Бог не переможе їхніх ворогів, якщо Ізраїль залишиться бездіяльним. У той час, коли проводир народу молився Господу, Ісус Навин разом зі своїми відважними воїнами докладав усіх зусиль, щоб розбити ворогів Бога та Ізраїлю. Будьмо готові і ми до захисту нашої Батьківщини! Спаситель повчав: «Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто прикладає зусилля, здобувають його» (Матв.11:12). Тож прикладімо всі духовні, тілесні і матеріальні можливості заради здобуття перемоги, яка приведе нас до дарованої Богом волі.

Як перемагали євреї, коли руки Мойсея були піднесені до неба у заступництві за них, так переможе і наш народ, який вірить у силу Свого Всемогутнього Помічника і підносить свої щирі молитви до Божого престолу. Молімося з особливою ревністю у цей неспокійний час за мир і лад  у нашій країні, щоб не залишати самотніми наших мужніх воїнів і всіх тих людей, хто перебуває в тривозі і терпить знущання. Нехай наша молитва буде для них великою підтримкою!

Не сумніваймось, що завдяки молитовному заступництву Богородиці-Оранти і зусиллями проводирів нашого народу, підкріплених нашими молитвами, Господь дарує Божому народу перемогу над російським агресором, бо

Бог не в силі, а в правді!

 

                                                             прот. Михайло Кравчик